Тема.  Життєвий і творчий шлях Уласа Самчука. Авторське “Я” письменника на сторінках спогадів. Публіцистика. Стаття “Нарід чи чернь”.

Мета. ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом У. Самчука. Звернути увагу на основні етапи життєвого шляху У. Самчука; особливості світобачення та світовідчуття письменника; ознайомити з тематикою творів письменника та проблематикою їх. Звернути увагу на зміст понять “духовний світ”, “публіцистика”, “роман-епопея”; застосувати алгоритм визначення цілей уроку , рефлексії , оцінювання.

            – вчити учнів формувати власне бачення , творчого обличчя митця, піднятих проблем; удосконалювати вміння аналізуватипубліцистичну статтю; визначати власні актуальні цілі, які будуть досягатись під час вивчення теми;

            – виховувати любов до українського художнього слова, інтерес до творчості У.Самчука, почуття патріотизму, відповідальності, громадянського обов’язку.

Обладнання : Портрет письменника , виставка творів У.Самчука, диск “Програмно- методичний комплекс. Українська література. 11 клас.”

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Методи, прийоми і форми роботи:  Лекції учителя, проблемно- пошукова бесіда.

Випереджуючі завдання:

1.Підготувати характеристаку Уласа Самчука за автобіографічними творами, його світобачення, світосприйняття.

Хід уроку

І Організація класу.

ІІ Оголошення теми, завдань уроку.

1.                         Ім’я Гомера відоме усьому світові. Уславив він себе створенням двох епічних поем – “Іліади” та “Одісеї”. Із тих давніх часів співців, які створювали величні полотна, так і називають гомерами.

У плеяді українських письменників “українським Гомером” називають Уласа Самчука, до вивчення творчості якого ми приступаємо сьогодні.

На вивчення творчості Уласа Самчука відведено 3 години. Відповідно до вимог програми визначено перелік знань і вмінь, якими ви маєте оволодіти, а також складено контрольні запитання та завдання, які, думається, допоможуть вам успішно справитися із зовнішнім незалежним оцінюванням.

(Використовується програмно-методичний комплекс навчального призначення “Українська література. 11 клас. Урок “Улас Самчук – вивчення творчості: файли1;2)  

Перегляд . Визначення учнями стратегічних цілей до вивчення цілої теми.

2.                     Завдання: Визначіться з очікуваними результатами від уроків та власними актуальними цілями , які будуть досягатися під час вивчення теми.

(Учні записують очікувані результати на окремих листках, прикріплюють до дошки. На інших уроках з вивчення творчості У.Самчука очікувані результати від кожного окремого уроку дописують до цього ж аркуша, що дасть змогу на останньому 3-му уроці підвести підсумки, відрефлексувати досягнення).

ІІІ Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеруалу.

1.                     Лекція вчителя про життєвий і творчий шлях Уласа Самчука.

-                          На дошці – портрет У. Самчука і його слова “ Я тому письменник , що відчуваю обов’язок перед народом”.

-                          На окремому аркуші паперу  виготовлено хронологічну таблицю життєвого шляху, прикріплено до дошки.

ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ УЛАСА САМЧУКА

(додаток 1)

Лекція вчителя про життєвий і творчий шлях    Уласа Самчука за планом.

(Учні переписують у зошити заздалегідь записаний на дошці план.)

План

1)           Селянська родина Уласа Самчука.

2)           Початок навчання письменника в Російській імперії, продов­
ження — в Українській державі, закінчення — у Речі Поспо­
литій (Польщі).

3)           Служба в польській армії, еміграція до Німеччини.

4)           Навчання у Празі, видання першої книги.

5)           Написання роману «Марія» (1934 р.).

6)           Друга світова війна і проголошення ОУН у 1941 році Українсь­
кої Самостійної Держави.

7)           Шлях на Захід.

8)     Активна участь письменника у створенні в 1945 році об'єднан­
ня українських письменників-емігрантів МУР (Мистецький
Український Рух).

9)     Переїзд до Канади, де У. Самчук помер 9 липня 1987 року.

(Учні слухають лекцію вчителя і занотовують у зошити основні положення)

Використати уривки з автобіографічних творів У.Самчука.

-         “Народився під час війни , виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, 15 років вигнання , 14 миру. Польська, німецька, модярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордону . Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхкомісаріату України, Другого Рейху, Третього Рейху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн світу. Царі, королі, імператори, президенти, дктатори Муссолі, Гітлер, Сталін. Голод 1932-33 , концентраційні табори… У вічне вигнання”.

-         “Мої спогади розсипані по світі, яле їх концентрація все ще у Дермані…”

-         “Дермань! Знаєте ви , що таке Дермань? Ні , сказав би Гоголь. Ви не знаєте, що таке Дермань. Це дуже простора і дуже барвисте казка. Вже здалека розгортається вона цілими милями вправо і вліво. Вже здалека виринають у зелені , то знову зникають у золоті хрести її церков. Вже здалека цілими натовпами пруться зо всіх сторін краєвиди, і горе Вам, чоловіче, коли Ви не митець, не поет, або, принаймні, звичайнийфотоаматор з будь-яким “Кодаком”…  Все то кидається на всіх, ніби зграя звірів. І хоч-не-хоч, - «Ви здаєтесь. Зупиняєтесь, знімаєте капелюха й вітаєте цю царицю волинських сіл…»

-      «Я був типовим волинським селюком і провінціалом»

 Протягом лекції використовуються відеоматеріали програмно-методичного комплексу «Українська література» 11 клас  (Урок «Улас Самчук -  вивчення творчості. Файл 3. Розділи: «Предки», «Природа», «Освіта і самоосвіта», «Історія».Демонструється відео із зображеннями експонатів музею Уласа Самчука)

2. Публіцистика. Стаття «Нарід чи чернь».

 - Вчитель. – Коли, в які часи забули ми наше ім’я – українці? Коли перетворилися у «хохлів» і «малоросів»? Може, тоді, коли заборонялися наша мова і культура, чи тоді, коли закривалися школи, чи коли була знищена Січ?.. Чи вже у ближчі часи, коли повезли українців у спецпереселенських вагонах на Північ і Далекий Схід? А чи може тоді, коли перемішувались народи і мови на величезних новобудовах?..

«Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?..» - тривожно звучать питання у статті Уласа Самчука.

 - Коментоване читання статті «Нарід чи чернь».

 - Аналіз  статті:

   - Коли була написана і де надрукована ця стаття?

   Вчитель. Автор цієї статті довгі роки жив далеко від рідної землі, але доля батьківщини завжди хвилювала його. Улас Самчук пояснює, чому  він не може назвати українців народом. «Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал… вповні і незастережно заслуговує на назву нарід. Ми не усвідомлюємо в собі двох дуже важливих і основних елементів: людську гідність і національну свідомість, а без цього ми просто маса, населення, людський матеріал, який заповнює будинки і  вулиці наших міст».            

   - Які питання ставить Улас Самчук перед своїми сучасниками?

   - Які питання, на вашу думку, залишив У.Самчук нам?

   - Чи можна людську свідомість, яка ґрунтується на загальнолюдських моральних принципах, замінять будь-чим іншим? Що тоді буває?

   - Як автор трактує поняття національної свідомості? Чи залишилось це питання актуальним сьогодні? Як ви це бачите?

   - Що, на думку У.Самчука, має об’єднати українців?

   - Кого У.Самчук називає юрбою. Які її ознаки?

   - Чи означає ця стаття, що У.Самчук закликає до того, аби відкинути всі надбання російської і світової культури, літератури? (Треба пам’ятати слова Т.Шевченка «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

  3.Дайте детальну характеристику збірним образам статті.

                     Нарід:                                   Чернь:

   1….                                                 1….

   2….                                                 2….

   3….                                                 3….

 

ІV.Закріплення

     1.Заповнити кожен з розділів узагальнюючої таблиці життя і творчості  У.Самчука. Самостійна робота з індивідуальними картками-таблицями.

   1. Письменник  .Сфера діяльності.

   2.    Географія життя.

   3.Проблеми, підняті у творах.

  4.Афоризми митця. Літературні смаки.

   5.Образи. Асоціації

   

     2.Обговорення змісту таблиць ( бесіда, обмін думками, ідеями).

     3.Оцінка відповідності досягнутого рівня очікуваним результатам, визначеним на початку уроку, рефлексія досягнутого.

    

     4.Підсумкова бесіда. Оцінка роботи на уроці.

       Домашнє завдання. Повторити біографію У.Самчука, прочитати роман «Марія».      

Урок літератури у 9 класі "Ідейно- художній аналіз поеми«Кавказ».

Національна проблематика у творчості Т. Шевченка періоду «Трьох літ».  Ідейно- художній аналіз поеми«Кавказ».
 

Мета: охарактеризувати національну проблематику у творчості Т. Шевченка періоду «Трьох літ»; опрацювати ідейно-художній зміст поеми «Кавказ», з’ясовуючи узагальнену ідею твору, його сатиричну спрямованість; розвивати культуру зв’язного мовлення, уміння коментувати фрагменти поеми, визначаючи епізоди з ліричним, іронічним забарвленням, уміння робити підсумки; виховувати почуття солідарності з іншими народами в їх боротьбі за визволення від гніту, зневажливе ставлення до насильства, жорстокості, прагнення до збагачення шляхом воєн.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, Якова де Бальмена, фотоілюстрації до твору, міні-виставка творів письменника періоду «Трьох літ», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис кантати-симфонії С. Людвіга.

 Хід уроку

 І. Організаційний момент

 ІІ. Актуалізація опорних знань

 1. Конкурс «Шляхами життя і творчості Т. Г. Шевченка»

Умови: учні розподіляються на дві команди ,Упродовж 8 хвилин  необхідно розгададати кросворд

Завдання для команди І

По вертикалі:
1. Твір Т. Шевченка про героїчне минуле України. («Гайдамаки»)

По горизонталі:
1. Передовий український митець, який брав активну участь у викупі Тараса Григоровича з кріпацтва. (Є. Гребінка)
2. Учений і письменник, з яким Т. Шевченко щиро приятелював під час перебування в Кирило-Мефодіївському товаристві. (М. Костомаров)
3. Український письменник, якому Тарас Григорович присвятив поезію. (І. Котляревський)
4. Звання Т. Шевченка, що надала йому 4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв. (Академіка)
5. Як називає себе героїня твору «Лілея» після смерті матінки? (Байстрям)

6. У силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі. (Ямб)
7. Запорозький полковник, який уславлюється Т. Шевченком у поезії «До Основ’яненка».

(А. Головатий)
8. Альманах, на сторінках якого було надруковано «Причинну» поета. («Ластівка»)
9. Твір Тараса Григоровича, що за жанровою стилістикою дуже близький до соціально-побутової поеми. («Причинна»)

Завдання для команди ІІ

По вертикалі:
1. Село, де минуло дитинство майбутнього письменника. (Кирилівка)

По горизонталі:
1. Посада Тараса у пана Енгельгардта. (Козачок)
2. Місто, де відбулося вінчання Яреми та Оксани, героїв твору «Гайдамаки». (Лебедин)
3. Фортеця, де відбувалася солдатська служба митця. (Орська)
4. Півострів — місце перебування заарештованого Т. Шевченка впродовж сімох років. (Мангишлак)
5. Жанр «Лілеї». (Балада)
6. Соціальне становище малого Тараса. (Кріпак)
7. Журнал, навколо якого згуртувалися українські письменники, знавці, колишні кирило-мефодіївці. («Основа»)
8. Міфічні істоти, що є винними у смерті героїні твору «Причинна». (Русалки)
9. Що перемальовував майбутній видатний митець у Літньому саду. (Статуї)

Підсумок конкурсу. Оголошення журі його результатів.

2. Доведи або спростуй думку

Висловлюючи своє захоплення романтикою козаччини, республіканським ладом Гетьманщини у творі «До Основ’яненка», Т. Шевченко вболіває над недолею сучасної йому України, поневоленої царатом, нещадно визискуваної кріпосниками.

«Гайдамаки» — переважно романтичний, ліроепічний твір.

Шевченків «Кобзар» вийшов окремою книжкою 1840 року. Він засвідчив: а) початок активного книгодрукування українською мовою: б) появу великого поета в Україні.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

«Кавказ» — найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета.
І. Франко

1. Вступне слово вчителя про творчість Т. Шевченка періоду «Трьох літ»

У 1843 р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині.
Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Митець побачив і відчув, що в народних масах росте сила гніву проти гнобителів.
Ці  події мали вирішальний вплив на політичний розвиток Шевченка. Від оспівування героїчного минулого й подвигів славних предків поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває критичний реалізм Т. Шевченка.
З-під пера поета виходять сатири, сповнені великого революційного гніву: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…». Мотиви революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років («Три літа», «Заповіт», «Холодний Яр»).

З одним із творів періоду «Трьох літ» ми ознайомимося сьогодні — це поема «Кавказ».

2. Робота над твором Т. Шевченка «Кавказ»

2.1. Історична епоха, відтворена у «Кавказі» (матеріал для вчителя й учнів).

Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).
Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити — стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.
Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кавказців по 150–250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.
Довгі десятиліття горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці перетворені в напіврабів, проте й серед них убито чимало.
На «звільнених» землях царі селили «надійних людей»: росіян, козаків, «героїв» та інвалідів цієї війни, усіляких злочинців і приблуд. Найплодючіші землі дарувалися російським дворянам.

2.2. Джерела для написання твору.

Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.

Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.

Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського.
Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.

2.3. Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка?

Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.
Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків — Петро де Бальмен — поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.
Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних закладів.
Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку обдарованість.
Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.
Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.
Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, «під черкеські кулі». Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих.
У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам’ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.

2.4. Тема: викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених народів Кавказу, зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської культури.

2.5. Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.

2.6. Основна думка: «Борітеся — поборете!».

2.7. Жанр:

•  сатирична поема з елементами ліричного;
• цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими;

2.8. Сюжет.

Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що  цей народ не вдається здолати .

У творі звучить  гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.

2.9. Композиція.

Твір написаний у формі революційно-викривального ліричного монологу, сповненого ораторських, агітаційно-закличних інтонацій надзвичайної пристрасної сили. Це монолог, точніше — цикл монологів, що має різних адресатів, і від адресатів залежить характер і ступінь поетової пристрасті.
Вся колосальна панорама російського життя з безліччю внут-рішніх планів і переходів, зі складними образами в поемі вмістилася в 178 віршованих рядках.

Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.

Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим.

Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.

Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.

2.10. Художні особливості твору.

Для викриття та засудження загарбницької політики влади Т. Шевченко створює рядки, сповнені великого емоційного напруження. Мова поеми наповнюється гіперболами, використаними у зростаючій градації риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора «війна — царське полювання» розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю-«батюшке» та його «хортам, і гончим, і псарям». Протиставляє цареві він справжніх славних героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до уславлення.
Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна («борітеся — поборете»).

2.11. Віршований розмір.

Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом, поет відчув силу «викривального ямба», як називають цей розмір, і з гнівом кинув його на ненависного ворога.

2.12. Ідейно-художній зміст твору.

Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих таємними хмарами і засіяних горем, политих кров’ю. Горем і кров’ю горців. Пейзаж — подальша розповідь про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний метафоричний образ засівання горя і сліз.
У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність народів царської Росії, їх титанічність і життєдайність, що протистоїть хижаку — царизму, який «карає… що день… добрі ребра й серця розбиває» і п’є кров трудящих. Але народ безсмертний, його кров «живуща», і тому кат народів «не вип’є живущої крові», «не скує душі живої». Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу «знову оживає і сміється знову». Як гімн нездоланності народу звучать натхненні слова поета: Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля.
У минулому звертанні до Бога Т. Шевченко говорить про спільність долі всіх народів царської імперії — «правда наша п’яна спить». Кати — царі і царята — до того знущаються над людьми, що «течуть… кровавії ріки», що тяжко зароблений хліб насущний селянка замішує не водою, а «кровавим потом і сльозами».
Повторивши далі початковий пейзаж, автор показує невимовні страждання народу уже не в переносному, а в прямому значенні: Лягло костьми / Людей муштрованих чимало. / А сльоз, а крові?
Так Т. Шевченко висловлює гнів не тільки до винуватців трагедії народу, а й трагедії війська, яка полягає не тільки в тому, що гинули тисячі солдат, а й у тому, що солдати — вчорашні селяни — стріляли в таких же селян. За цей всенародний злочин автор саркастично глузує з царя, ставлячи його в один ряд з псарями і собаками-хортами.
Зразу ж після в’їдливого «Слава!», яке треба розуміти як «Ганьба царям», Шевченко знову вживає те саме слово «слава», але вже в прямому розумінні. Він славить кавказькі сині гори і мужніх горців — «лицарів великих». Звертаючись до всіх народів, уярмлених царизмом, поет закликає: «Борітеся — поборете!», бо за них правда. Так забриніли в поемі скупі, але глибокі мотиви революційної героїки.
Твір викриває гнобительську суть поміщицько-самодержавного ладу. Царську Росію поет змалював як велику тюрму народів: «А тюрм, а люду!.. Що й лічить!».
Провідниками цієї політики є царська влада, поміщики і духовенство.
З ненавистю говорить Т. Шевченко про панівний клас тодішньої Росії, про клас поміщиків, як недолюдків, що знущаються з трудящих. Поет викриває панів-лібералів, які вважали себе народолюбцями, бо називали трудящих братами. За їхні брехливі запевнення в любові до народу Т. Шевченко характеризує їх як «суєсловів, лицемірів». Він з обуренням говорить: Ви любите на братові / Шкуру, а не душу!
Православна церква, яка була опорою кріпосницьких порядків і розсадником темряви, виправдовувала грабіжницькі дії царизму та поміщиків: В нас дери, / Дери та дай, / І просто в рай, / Хоч і рідню всю забери!
Так «просвіщали» народ служителі церкви. У гнівних словах розкриває поет, яку «науку» несли народові духовні й світські царські «цивілізатори»: Як і тюрми мурувати, / Кайдани кувати, / Як і носить!..
Царизм здійснював свою політику на Кавказі ціною багатьох тисяч людських жертв, ціною глибокого народного горя.
Викриваючи хижацьку діяльність самодержавства, Т. Шевченко закликав боротися проти нього, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів.

2.13. Опрацювання образів твору. Робота в малих групах.

2.13.1. Прометей.

За давньогрецькими міфами Прометей — титан, який украв вогонь з Олімпу, де ним користувалися тільки боги, і передав його людям, за що був покараний Зевсом,— прикутий до скелі на Кавказі. Щодня орел викльовував у нього печінку, проте за ніч вона виростала знову. Прометей піддавався жахливим мукам.

У творі Т. Шевченка, образ Прометея — символ народної волі, що не вмирає. Створюючи цей образ, поет не йшов сліпо за відомим грецьким міфом, а брав тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого, а саме: фатальну трагічність і безсмертя Прометея.
Прометей у поемі — це філософський образ, що звернений був до революційних сил народу і закликав їх до самоусвідомлення своєї історичної ролі та активної дії, до оптимізму й віри в перемогу над самодержавством.
Прометей — народи гірські, що їх мучить самодержавство.

2.13.2. Орел.

Образ Орла — символ російського самодержавства, що веде загарбницьку війну. Даремні намагання хижого птаха побороти силу волі й прагнення до життя.
Важливо, що «орел», який є у міфі і якого Т. Шевченко показав у поемі, набув додаткового і, головне, актуального символічного значення: орел (щоправда, двоголовий) був гербом царської Росії.

2.13.3. Завойовник-колонізатор.

Колонізатор — царизм фальшиво твердить, що хліб і хату горця ніхто не відбере в нього, а його самого «не поведе… в кайданах». Втрачаючи владу над собою, загарбник проговорюється, що він хотів би «подарувати» йому його власну хату, а хліб хотів би кинути горцеві, «як тій собаці». Він мріє про той час, коли горці будуть платити податок навіть за сонце. Підступний колонізатор облудливо закликає горців до дружби з ним і обіцяє, що від нього горці «багато б дечому навчились!». У пориві туполобого захоплення собою загарбник хвалиться своєю «культурою», а в дійсності показує своє варварство і цинізм.
Хижак хвалиться тим, що «французів лає», тобто переслідує вільнодумний дух французького просвітительства — Вольтера, Дідро: «Продаєш або в карти програєш людей… не негрів.., а таких… хрещених.., но простих. Ми не гішпани».
Чим же вихваляються колонізатори? Класовою нерівністю, злиднями, політичним безправ’ям, насильством, темнотою, продажністю і фальшивістю церкви, переслідуванням прогресивної думки і торгівлею людьми, мов худобою.

2.14. Аналіз змісту твору. Бесіда за питаннями:

• Чому свій твір Т. Шевченко присвятив Якову де Бальмену?
• З якою метою автор на початку твору використав пейзаж?
• Для чого письменник у поемі згадує про Прометея, героя давньогрецького міфу? Що уособлює цей герой? Заради чого він страждає?
• Чи можна образи Прометея і орла-хижака вважати символічними? Що саме уособлюють ці герої?
• Про що свідчить звертання поета до бога?
• Якою ціною здійснювалося приєднання Кавказу до Росії? Як про це зазначено у творі?
• Як поет ставиться до боротьби горців з російським самодержавством?
• Яким у творі зображено колонізатора? Відповідаючи, посилайтеся на зміст його монологу-ставлення до горців. Чим він вихваляється?
• За що Т. Шевченко критикує церкву? У чому він її звинувачує?
• Що намагався висловити поет, звертаючись удруге до Бога?
• Як у творі пояснюються поняття «царизм», «самодержавство»?
• Чому закінчення «Кавказу» — це реквієм? Через що Т. Шевченко вважає винним у смерті друга самодержавство, а не горців?
• Чим вразив вас цей твір?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Період творчості Т. Шевченка, до якого належить поема «Кавказ»:
а) ранньої;
б) «Трьох літ»;
в) останніх років;
г) «У казематі».

2. Описуючи гори Кавказу, поет звертає увагу читача на те, що вони:
а) надто високі;
б) засіяні горем;
в) дуже старі;
г) дивують своєю красою.

3. З питанням «Коли вона прокинеться?» письменник звертається до:
а) справедливості;
б) долі людської;
в) свідомості кавказців;
г) совісті гнобителів.

4. Народ уславлюватиме Бога у разі, якщо він його:
а) духовно збагачуватиме;
б) захистить і заспокоїть;
в) звільнить від поневолення;
г) шануватиме і прославлятиме у своїх молитвах.

5. Війна — це не тільки смерть «людей муштрованих», але й:
а) голод;
б) сльози;
в) хвороба;
г) розчарування.

6. Поет у творі возвеличує не тільки «лицарів великих», але й:
а) гори Кавказу;
б) Бога святого;
в) батьків загиблих;
г) тогочасну історичну епоху.

7. Характеризуючи правду, Т. Шевченко обурено проголосив, що вона:
а) закута в кайдани;
б) кров’ю полита;
в) п’яна;
г) химерна і підступна.

8. «Ненагодованою і голою» в поемі є:
а) мудрість людська;
б) ріка зі сльозами і кров’ю муштрованих;
в) хмара за горами;
г) сердешна воля.

9. Визначте віршований розмір уривку з твору: Слава! Слава! / Хортам, і гончим, і псарям, / І нашим батюшкам-царям / Слава!
а) Ямб;
б) хорей;
в) анапест;
г) дактиль.

10. Поема написана у формі революційно-викривального ліричного:
а) діалогу;
б) полілогу;
в) монологу;
г) трактату.

11. Лейтмотивом у творі є рядки:
а) Не нам на прю з тобою стати! / Не нам діла твої судить!
б) Кати знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить;
в) Борітеся — поборете, / Вам бог помагає!
г) За горами гори, хмарою повиті… / Засіяні горем, кров’ю политі.

12. Символічними у творі є образи:
а) Прометея та орла;
б) чуреку і саклі;
в) правди і волі;
г) храму і каплиці.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Як ви вважаєте, що мав на увазі Т. Шевченко, зазначаючи: Кати знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить? Наведіть переконливі аргументи.

2. Чому, на думку митця, «християне малим ситі»? Вмотивуйте це припущення.

3. Неситим автор поеми називає:
а) Прометея;
б) орла;
в) царя Миколу І;
г) Кавказ.

Картка № 2

1. Дослідіть, яким чином у творі засуджується кріпацтво й утиски простого люду самодержавством. Свої міркування узагальніть.

2. Підтвердіть або спростуйте думку Т. Шевченка: …Неситий не вмре / На дні моря.
Про що свідчить це висловлювання?

3. Композитор, який написав на Шевченкову поему симфонію-кантату «Кавказ» (1902–1913):
а) М. Лисенко;
б) Б. Буєвський;
в) С. Людкевич;
г) М. Васильєв.

Картка № 3

1. Чому автор «Кавказу» вважає, що народ-борець не може бути позбавлений волі? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чи можна, на ваш погляд, ототожнити Прометея з тими, кого самодержавство намагається знищити або зробити своїми рабами? Власні припущення вмотивуйте.

3. Яків де Бальмен, як і Т. Шевченко:
а) був членом Кирило-Мефодіївського товариства;
б) з дитинства залишився сиротою;
в) гарно малював;
г) умів грати на флейті.

VІ. Підсумок уроку

Немає сумніву, такі твори, як Шевченків «Кавказ», залишаться в духовній скарбниці людства. І навіть тоді, коли наші далекі нащадки із сумнівом, недовірою і жахом дізнаватимуться про часи, сповнені кривавих трагедій, такі пам’ятки красного письменства не втратять своєї принадності, залишаючись ідеальним втіленням істинної людяності й художньої гармонії.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять уривок з поеми «Кавказ». Скласти план до теми «Поема «Кавказ» — гнівна сатира на самодержавно-кріпосницький лад».